Харчування дітей у школі - як не нашкодити?

Правильний, здоровий стиль життя необхідно виховувати із самого початку та систематично привчати себе зберігати отриманий при народженні потенціал.

У вас виникає бажання розібратись в українській системи шкільного дитячого харчування? Відразу, як і в будь-якого пересічного українця, складається перша думка — а що не так з дитячим харчування? Діти ж харчуються, не голодні та й не скаржаться. Що ще треба?

Але якщо зануритись у проблему, то вже ні для кого не буде секретом, що харчування школярів існує на недостатньому рівні. Причини різні: недостатність державних механізмів регулювання, відсутність задовільного грошового забезпечення, людський фактор, відсутність належної санітарії та гігієни тощо. Окрім того, українська законотворчість поставила ще одну перепону на шляху до налагодженої системи харчування дітей — тендерні процедури. Оскільки основним чинником, які визначають переможців тендера і, звісно, поставників їжі та інгредієнтів, є ціна, то й продукти використовуються відповідної якості. На жаль, усі ці процеси, а вірніше, їх недосконалість, відображаються на здоров’ї та життєвому тонусі наших школярів.

Харчування ж школярів потребує особливої уваги ще й тому, що сучасне навчання у школі потребує високого розумового та фізичного навантаження й супроводжується значними енерговитратами. За останніми даними ВООЗ, здоров’я дитини на 15 % залежить від організації медичної служби, на 25 % — від генетичних особливостей і на 60 % — від збалансованого харчування. Харчування дуже сильно впливає на все, що відбувається в житті та формуванні організму дитини. Це не тільки належний розвиток системи травлення, шлункового тракту, а й нервової, кістково-м‘язової системи та й узагалі всіх життєво важливих органів. Правильний раціон впливає на працездатність дитини, а відтак і на рівень засвоєння корисної інформації.​

Отже, треба не міркувати та зволікати, а діяти, засукавши рукава, адже сенс набагато перевищить наші намагання.
Для росту та забезпечення нормальної життєдіяльності організму серед інших факторів неабияке значення має режим харчування. Під режимом харчування слід розуміти дотримання помірності їжі, її різноманітності та прийняття.

Для травлення та засвоєння поживних речовин — джерел енергії — має бути чіткий розпорядок у прийманні їжі. Інтервали між прийняттям їжі — не меншими та не більшими, ніж 3–5 годин. Надмір їжі дуже шкідливий для формування дитячого організму, бо призводить до розвитку різних захворювань, а також знижує розумову діяльність дитини. Уже й фахівці не дають чіткої відповіді: що завдає більшої шкоди формуванню здорової нації — переїдання чи недоїдання наших дітей.

Звісно, що кожний продукт харчування має особливості, пов’язані з його хімічним складом. Рослинна їжа є переважно вуглеводною, але замало білків. Тваринна їжа, навпаки, містить багато білків, а вуглеводів дуже мало або й зовсім не має їх. Найбільша кількість тваринного білка, так необхідного дитячому організму, міститься у м’ясі, рибі, яйцях. Багато білка містять різні молочні продукти. Особливо багато білків рослинного походження в бобових (боби, квасоля, горох, сочевиця, соя тощо). Вуглеводи дитина отримує, уживаючи хліб, крупи, картоплю й цукор.

Їжа дітей повинна мати відносно більшу енергетичну цінність, оскільки на кожний кілограм маси тіла дитині потрібна більша кількість енергії, ніж дорослій людині. Так само й одноманітна їжа не може задовольнити потреби організму: йому потрібно збалансувати тваринну та рослинну їжу для необхідної оптимальної кількості білків, жирів і вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів. Чим різноманітніша їжа за складом, тим краще засвоюється вона організмом.

Організм, що росте, потребує щодня принаймні чотириразового харчування. Меню для дітей треба ретельно продумувати заздалегідь. А враховуючи їхні вікові особливості та потреби в харчуванні, навчитись правильно використовувати наявні продукти. Так, для збудження апетиту діти не потребують гострих приправ, таких як гірчиця, перець. Зате для них треба включати до меню квашену капусту, овочеві салати, вінегрети і т. ін., що завжди було притаманне українцям. Дуже корисні страви з молока, молочних продуктів і круп.

Обов’язковою умовою повного засвоєння поживних речовин є смакові якості їжі. Уживання тих самих страв із дня в день призводить до різкого зниження апетиту та зменшення виділення травних соків. Харчування дітей влітку та взимку має принципово відрізнятись. У зимовий період при низьких температурах організм дитини витрачає більше енергії для підтримання температурного балансу, тому їжа дитини в цей період повинна мати більшу енергетичну цінність. Улітку, навпаки, — рекомендується їжа, яка містить легкозасвоювані, необхідні для організму поживні речовини, оскільки й діяльність травних залоз у дітей у спеку різко знижується.

Про правильну організацію харчування школярів мусять дбати всі: сім’я та батьки, школа та вчителі. У школі має бути буфет, який забезпечує школярів гарячими сніданками. Щоб робота буфету була організована правильно, маємо складати меню гарячих сніданків на тиждень з урахуванням специфіки діяльності дітей, пори року, місцевих традицій тощо. Добре, коли на гарячий сніданок передбачаються дві, а на обід — три страви.

Важливим моментом у шкільному харчуванні є прищеплення гігієнічних навичок дітям у зв’язку з прийняттям їжі. Необхідною умовою для привчання дітей молодшого шкільного віку до культури поведінки за столом є приклад учителя. До необхідних навичок належать обов’язкове миття рук перед їжею, культура поведінки під час їди.

 Розумна дитина — прекрасно, але перш за все хай вона буде здоровою.

  ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО ЧИТАННЯ

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Можливі причини складностей у навчанні дітей:

Дитина нездорова.

Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.

Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.

Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.

Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).

Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.

Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.

Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.

Поради батькам, що допомагають дітям учитися

Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.

Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.

Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.

Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.

У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.

Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.

Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.

Золоті правила для батьків

Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.

У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини.

Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний.

Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.

Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.

Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.

Не змішуйте поняття "хороша" і "зручна" дитина! Хороша живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна - це дитина, яку дорослі «пристосували» до себе - слухняна, підкоряється вимогам. безвольна.

Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.

Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...

Будьте відповідальними! Безпечність - механізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її теперішнім і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх діл.

Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній, Не порівнюйте її з однокласниками з братиками чи сестричками.  Діти  усі різні!

Порівнюйте дитину в її динаміці - якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто, порівнюйте зростаючу особистість з самою собою.

Не ставтесь до дитини зневажливо. Зростаюча особистість повинна відчути свою значущість, навчитись поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, яка поважає тих хто її оточує.

Четвертий рік навчання в молодших класах завершує перший етап шкільного життя дитини. Четверокласники – це випускники початкової школи. Саме цей факт багато в чому визначає ті моменти, на яких наголошують дорослі у взаємодії з дітьми даного віку. Перспектива переходу в середню школу змушує дорослих звертати увагу передусім на сформованість у четвертокласників навчальних умінь і навичок.

До четвертого класу в більшості дітей вже сформований індивідуальний стиль навчальної роботи. Загальний підхід дитини до її виховання добре простежується при підготовці домашніх навчальних завдань. Так, деякі діти приступають до уроків одразу після повернення зі школи, інші потребують відпочинку (різної тривалості). Хтось швидко й легко включається в роботу, в інших багато часу займає підготовчий період. Одні діти починають виконувати домашні завдання з важких навчальних предметів, інші, навпаки, з легких. Хтось краще засвоює матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми тощо), інші надають перевагу словесному поясненню тощо.

Індивідуальний стиль навчальної роботи виявляється не лише в загальному підході до виконання навчальних завдань, але й у використанні школярами різних навчальних умінь і навичок. Володіння продуктивними прийомами навчальної роботи означає, що школяр набув уміння вчитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і в разі потреби здобувати їх самостійно.

Які ж загальні вміння важливі для успішного навчання? Серед них можна виділити такі:

·         слухати вчителя;

·         виокремлювати головну думку повідомлення;

·         зв'язно переказувати зміст тексту;

·         відповідати на питання до тексту;

·         ставити питання до тексту;

·         робити змістовні висновки на основі отриманої інформації;

·         письмово виражати свою думку;

·         застосовувати додаткові джерела інформації, користуватися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями тощо);

·         адекватно оцінювати результати власної роботи.

Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати й знаходити спільне та відмінне; уміння виділяти головне, відрізняти істотне від неістотного, робити логічні висновки й виводи.

Для того щоб зрозуміти, наскільки четвертокласники володіють деякими з основних прийомів навчальної роботи, можна простежити, наприклад, за тим, як дитина готується до переказу заданого додому параграфа з природознавства. Чи читає малюк весь текст кілька разів поспіль, намагаючись запам'ятати все одразу? Чи читає тільки один раз і, не переказуючи, упевнений, що знає все добре? Чи відповідає на питання до тексту?

Із метою підвищення психологічної грамотності батьків і надання їм необхідних орієнтирів для занять із дітьми педагог може познайомити їх із прийомом виділення смислових опор. До четвертого класу у більшості школярів намічається диференціація навчальних інтересів, складається різне ставлення до навчальних предметів: одні дисципліни подобаються більше, інші – менше.

Перевага тих або інших навчальних предметів багато в чому пов'язана з індивідуальними схильностями та здібностями дитини: комусь подобається математика, у когось яскраво проявляються лінгвістичні здібності тощо.

Не слід також забувати про те, що життя дітей не обмежується стінами школи. Поза нею дитина може бути занурена в такі заняття, які дозволять їй проявити свою вправність, досягти успіху, стати впевненою в собі.

• 2016 Листопад
• 2017 Січень